Лідерами по рівню довіри серед усіх українців виявились Telegram-канали та Viber-групи, які суттєво випередили навіть Центральне телебачення та новинні сайти. Також до каналів та груп у месенджерах найнижчий рівень НЕдовіри. В той час, як до Центрального телебачення ставлення українців урівноважилося: інформації довіряють 27,37%, а НЕ довіряють 27,65%.
61% довіри і 5% НЕдовіри наразі мають офіційні телеграм-канали та вайбер-групи. Значно нижчий рівень довіри отримали місцеві телеграм-канали / вайбер-групи та персональні канали відомих людей: 33% и 32% відповідно (Діаграма 1).
На «третьому місці» опинилось Центральне телебачення України та новинні сайти (27% і 24% відповідно). Але Центральне телебачення зайняло 2 місце у рейтингу НЕдовіри (поступившись тільки тік-току) з показником у 28%.
А новинні сайти мають показник НЕдовіри значно менший – 16%.

Довіра до інформації від родичів/друзів/колег має доволі низькі показники, наближені до показників довіри до інформації із файсбуку та ютюбу (13%, 11%, 10% відповідно). Більш того, рівень НЕдовіри до інформації з цих соцмереж є вищим за рівень довіри (20%, 20%, 11% відповідно).
Очевидним припущенням було би те, що рівень довіри до месенджерів має залежати від віку: чим молодший вік – тим більше довіри. Так і виявилось у відношенні до офіційних та місцевих телеграм-каналів / вайбер-груп. А от у ставленні до персональних телеграм-каналів відомих людей картина майже дзеркальна – що більший вік респондента, то вищий його рівень довіри. Крім того, саме персональні телеграм-канали мають однаково низький рівень НЕдовіри всіх вікових груп (Діаграма 2).
Чого не скажеш про Центральне ТБ: якщо довіра до центрального телебачення більш-менш однакова у людей різного віку, то НЕдовіра суттєво різниться: чим доросліші люди – тим менше віри «телевізору». Більш того, у вікових групах «36-45 років» та «46-55 років» рівень Недовіри до телебачення перевищує рівень довіри. Разом з тим, більш дорослі люди (46-55 років) схильні більше довіряти новинним сайтам: рівень довіри до них в цій групі фактично такий самий, як і до телеграм-каналів відомих людей (довіра: 36%, НЕдовіра – 7%).
Також більш дорослі люди більш схильні довіряти і менше НЕ довіряти друзям/родичам/колегам. Так у віковій групі «18-25 років» довіра / НЕ довіра до інформації отриманої безпосередньо від людей становить 8% / 26%, у групі «26-35 років» – 12,5% / 26%.
Майже аналогічний рівень довіри демонструють респонденти у віці 36-45 років, але в них значно нижчий рівень НЕ довіри (13% і 14% відповідно). А от найвищий показник довіри до інформації «від людей» демонструють більш дорослі люди «46-55 років»: 16%. Але і рівень НЕдовіри у них теж дещо вищий – 17%.

На Діаграмі 3 ми бачимо наскільки нерівномірними є показники довіри в різних областях України.
Так, по всій Україні беззаперечні лідери «офіційні телеграм канали», але в окремих областях рівень довіри до інформації «з телевізора» впевнено конкурує з месенджерами, а в деяких посідає друге місце, поступившись лише «офіційним телеграм-каналам» (у Волинській та Івано-Франківській).
На Діаграмі 4 представлена візуалізація рівня довіри по кожному джерелу інформації в різних областях України – більш наочно помітна різниця в оцінках рівня довіри до фактично кожного каналу в різних областях України.

На Діаграмі 5 представлено співвідношення довіри «телевізор/людина» в різних областях України. Лідерами «довіри до телевізора» стали Закарпатська, Волинська, Івано-Франківська та Кіровоградська області. А лідером «довіри до людини» – Тернопільська, Хмельницька та Запорізькі області. Але лише в одні області (Тернопільська) «довіра до людини» перевищила «довіру до телевізору» (на Діаграмі 6 представлена різниця між рівнем довіри до інформації з телебачення і від знайомої людини).
Найбільший розрив довіри «телевізор / людина» демонструють Закарпатська, Кіровоградська та Чернігівські області (40, 29, 16 пунктів різниці відповідно). Частково це показники можна пояснити значними міграційними процесами під час війни, коли сформований «круг довіри» людей розривався через хаотичну міграцію його учасників.

Зовсім інша картина вимальовується, якщо порівняти рівні довіри до інформації з «месенджерів» і з «телевізору» (Діаграми 7 та 8). «Месенджери» є абсолютними лідерами, особливо це помітно у Харківській, Чернігівській та Рівненській областях. Також у Харківській та Рівненській областях є найбільший розрив у рівні довіри між «месенджером» і «телевізором». Схожій розрив і у Хмельницькій області.

Загальний рейтинг (усі респонденти) виглядає наступним чином (Діаграма 9): лідер – «офіційний канал / сайт державної чи місцевої влади» (33%). На другому місці група з 3 факторів: «завжди надавав правдиву інформацію», «тривалий час отримую інформацію звідти» та «інформація викладена зрозумілою для мене мовою» (29%, 29% та 27% відповідно). Третя за значимістю група теж складається з 3 характеристик: «зручний у користуванні», «корисність інформації», «інформація доповнюється авторитетним експертами» (23%, 22% та 22% відповідно).
Найменш значимими характеристиками стали рекомендації авторитетних людей та друзів (9% та 8% відповідно). Цікавим є той факт, що відповідність цінностей джерела та споживача та прозорість джерел фінансування цього джерела отримали доволі низький рейтинг – лише 15% і 14% (відповідно).

Разом з тим детальне вивчення характеристик дає дещо іншу картину: оцінка важливості критерії різними віковими групами доволі суттєво різниться (Діаграма 10). Так, наприклад, у дорослій віковій групі (45-56 років) найважливішою є тривалість часу користування цим джерелом (32%) потім «стабільна правдивість» (30%), доповнення інформації авторитетними експертами (27%), корисність та зрозумілість інформації (по 26% кожна характеристика) і тільки потім «офіційний статус джерела» (25,8%). У той час для молодшої аудиторії (18-25 та 26-35 років) пріоритетним є саме офіційний статус джерела (41% та 35% відповідно). Також для вікової групи «45-56 років» значно більш важливим, ніж для інших є співпадіння по цінностям: 20% проти 10%, 13% та 14% відповідно в групах 18-25, 26-35 та 36-45 років.
Географія України впиває на оцінку важливості характеристик довіри до джерела так само, як і на пріоритети в користуванні самими джерелами інформації (Диграма 11). Так «офіційність джерела інформації» є найбільш важливою для мешканців Житомирської і Закарпатської областей (41% та 40% відповідно) і драматично менш важливою для мешканців Сумської, Львівської та Тернопільської (24%, 25% та 25% відповідно). А для сумчан значно більш важливим є «стабільна правдивість» (38%), участь авторитетних експертів (30%) та зручність користування (29%). Значно вищу від середнього зазначення має прозорість фінансування для мешканців Івано-франківської та Одеської областей (22% та 21% відповідно). А співпадіння по цінностям значно більш притаманне Кіровоградській та Миколаївській областям (24% та 20% відвідно). Найбільше відповідає «усередненому загальному рейтингу» характеристик мешканці міста Києва.

Оскільки телеграм-канали та вайбер-групи мають найвищий рівень довіри українців, то цілком ймовірно припустити, що саме вони найбільш відповідають найбільш важливим характеристикам: правдивість, зрозумілість, тривалість та зручність використання, корисність інформації та наявність авторитетних експертів. Але в поточному часі головною характеристикою є «офіційний статус джерела», що є підґрунтям беззаперечного лідерства офіційних телеграм каналів.
Порівняльний аналіз репутаційних профілів (створених за методикою reputation.contractors) показує, що репутаційний профіль офіційних телеграм-каналів має акцентоване минуле (зручність надання інформації та зрозуміле походження), майбутнє (має та активно застосовує сучасні технології) та важливий акцент у сьогоденні на корисності наданої інформації (Діаграма 12). І значно нижчі показники по прозорості джерел фінансування, діалогу зі споживачами і співпадіння по світоглядним цінностям. На відмінність від профілю інформаційного джерела «люди» (родичі, знайомі, колеги), якій більш значно більш вагомі показники саме по цим атрибутам і «програє» месенджерам лише за критерієм «технологічність».
Додавши до порівняльного аналізу репутаційний профіль центрального телебачення (Діаграма 13), ми бачимо, що він майже ідентичний репутаційному профілю телеграм-каналів (програє в зручності та інтерактивності, але не суттєво).
Порівнявши репутаційні профілі «офіційних» та «персональних» телеграм-каналів з профілем «люди» ми бачимо, що «приватні» телеграм-канали мають такі відмінності від «офіційних», які наближають їх до профілю «людей» (Діаграма 14).
На Діаграмі 15 представлені профілі усіх типів медіа, які брали участь у цьому опитуванні.

В ситуації кризи (багатофакторної нестабільності) найбільший рівень довіри має те інформаційне джерело, яке має статус «офіційного». Цей фактор є переважаючим по відношенню до інших факторів, у тому числі таких важливих як співпадіння по цінностям, прозорість джерел фінансування тощо.
Але варто врахувати і те, що фактор «правдивості інформації», хоча і є суб’єктивно оціночним, але має великий рівень впливу на довіру до інформаційного джерела. Відтак виникнення сумнівів у правдивості навіть офіційного каналу суттєво знизить довіру до нього. Звісно, важливість такого фактору як «тривалість користування» може сповільнити зниження рівня довіри до каналу, який з точки зору респондента почав «казати неправду», але в кризовій ситуації динаміка подій суттєво зростає, тому і зниження рівня довіри може відбутися набагато швидше, ніж зазвичай.
Другий важливий висновок із дослідження полягає в тому, що технологічність доставки інформації (швидкість, зручність, інформативність) дає суттєву перевагу джерелу інформації і певною мірою компенсує його недоліки в очах споживача. І в поточному часі ці характеристики для споживача є більш важливим, ніж історія, світоглядне прагнення та навіть прозорість фінансування джерела інформації.
Тобто в поточному часі ми більше довіряємо зручним у користуванні та інформативним, ніж надійним та перевіреним джерелам інформації.